Інтегроване заняття

з пріоритетом патріотичного виховання

( для вихованців середньої групи)

Тема: «Український ярмарок»

Мета: ознайомлювати дітей з предметами українського національного мистецтва – посудом: глечик, макітра, дерев’яна ложка, миска, горщик, горнятко. Дати знання про народні символи та обереги, їх використання у побуті, зокрема сорочка – вишиванка, віночок, рушник; формувати уміння розрізняти, називати деякі види посуду та їх призначення: глечик, тарілка, миска, макітра, куманець, горщик; закріпити назви кольорів; вправляти дітей у називанні слів – означень до заданих слів: Україна, посуд; удосконалювати уміння дітей промовляти потішки, відгадувати загадки, грати в українську народну гру « Віночок»; закріпити уміння дітей створювати візерунок на силуетній формі посуду; використовуючи нетрадиційні техніки зображувальної діяльності, зокрема малювання пальцями; розвивати діалогічне мовлення, увагу, уяву, пам’ять; виховувати інтерес до народних традицій, звичаїв; любов до рідного краю, повагу до людей, праці.

Попередня робота: читання української народної казки «Лисиця та Журавель», вивчення віршів про Україну, ярмарок; розучування потішок, української народної гри «Віночок».

Словникова робота: глечик, макітра, куманець, горщик.

Матеріал: мисник з українським посудом, вишиті рушники, український віночок, на кожну дитину – вологі серветки, гуаш білого, коричневого, чорного кольорів .

Хід заняття

(до зали входять діти під музичний супровід)

- Діти, погляньте, скільки гостей завітало до нас.

Давайте привітаємося.

Діти: - Добрий день.

Вихователь. -Добрий день вам добрі люди

Хай добро вам всюди буде

Не на день і не на рік

А на довгий, довгий вік

Вихователь. –Любі діти, я рада вітати у нашому садочку тих, хто любить свій рідний край, свою землю, свою Батьківщину. На нашій землі є одна країна, вона гарна, чарівна, неповторна і для нас єдина.

Живуть на ній люди добрі, працьовиті, розумні, наділені талантами. В цій країні засівають поля, співають пісні, вірші складають про ліси, ріки, гори моря і навіть про квіти. Діти, що ж це за країна – здогадайтеся. (Україна) Так, наша славна Україна. А як називають людей, які живуть на Україні?(українці). А якою мовою розмовляють українці? (рідною, українською).

- А давайте, діти спробуємо підібрати гарні слова про нашу Україну.

Дидактична гра « Яка наша Україна?».

(Україна – могутня, калинова, квітуча, барвінкова, багата, співуча, барвиста, дружня, мила, дорога, гарна, рідна).

- Діти, а хто знає вірш про нашу неньку Україну?

У всьому світі – кожен зна:

Є Батьківщина лиш одна

І в нас вона одна єдина.

Це наша славна Україна.

Вихователь. – Дійсно, наша Україна неперевершена своєю красою та традиціями. Сьогодні, ми з вами вирушимо на український ярмарок, де познайомимося з предметами українського національного побуту та їх призначенням.

Вихователь.- Діти, а хто знає, що таке ярмарок?

Дитина. – Там де купують, і де продають.

- А що ж відбувається на ярмарку?

Дитина 1. – На ярмарку нашім веселім, багатім

Є чим дивувати і є що придбати.

- А що ж на ярмарку продають?

Дитина 2. – Тут щедрі дарунки із саду й огороду,

Тут пісні і жарти усім в нагороду.

Дитина 3. – Тут речі умільців ні з чим незрівнянні:

Барвисті стрічки, рушники вишивані.

Дитина 4. – Скоріше на ярмарок всі вирушайте

Купуйте, милуйтесь, танцюйте, грайте.

Дитина 5. – Кружки, ложки розписні

Керамічні, глиняні.

Обереги для будинку.

Забавлянки для дитинки.

Вихователь. - Ви бажаєте піти на ярмарок?

(відповідь дітей)

Вихователь. -То ходімо!

( діти підходять до столу)

Вихователь. - Погляньте, діти, які різні речі є на ярмарку. А щоб дізнатися, про що піде мова, я пропоную вам відгадати загадку:

Горить доріжка-

Два вишитих кінця:

«Помийся ти хоч трішки,

Бруд змий з свого лиця»

Вихователь.- Скажіть, що це?

Діти.-Рушник.

Вихователь. - А де ж ці рушники?

Діти. – А ось вони.

Вихователь. – Так. Діти, погляньте, які гарні, яскраві рушники.

-Чи одинакові рушники?

- А що вишито на рушниках?

Діти.- Квіти, дерева, птахи, геометричні візерунки.

Вихователь.- Ану подивіться, якими кольорами вишиті рушники? Діти називають кольори).

Вихователь. – Хочу звернути вашу увагу на те, що дуже часто вишивали рушники двома основними кольорами. Які це кольори?

Діти. – Чорним і червоним кольорами. Червоний – колір калини, щастя, любові, щасливої долі. Чорний – колір землі нашої родючої.

Вихователь. Рушник-оберіг і символ України. Рушниками прикрашали помешкання та ікони на покуті або вішали над дверима і вікнами як охорону проти злих сил, а також просто на стінах, на простінках, між вікнами. Хліб-сіль на вишитому рушнику – ознака гостинності українського народу.

Усі члени родини мали свої рушники. Були рушники, що їх використовували у будні та свята.

Рушнички для дівчаток називали «росяночки», а для хлопчиків «грайлики»

Рушник – символ щасливого життя.

Вихователь. – Пригадайте, як використовувались рушники, які вони за призначенням? ( утирач, святковий, весільний, сімейним, пасхальний).

(Продавець пропонує вишиванку)

Вихователь. – А подивіться, що ще пропонує нам продавець?

Діти. – Вишиванку.

Вихователь. – А що таке вишиванка?

Діти. - Вишиванка – це вишита сорочка, яку вишивала кожна мама своїй дитині.

Вихователь.- Якого кольору сорочка? (Сорочка білого кольору)

- Чим прикрашена? (Сорочка прикрашена вишивкою)

- Де саме розміщена вишивка? ( Вишивка розміщена біля коміра, на рукавах, манжетах).

- Якого кольору нитки на вишиванці? ( На вишиванці нитки червоного та чорного кольорів).

- Пригадайте, що означають ці кольори? ( червоний колір – колір калини, яку здавна шанували та любили на Україні, а чорний це символ нашої землі-годувальниці).

Вихователь. - Так, вишиванка – це вишита біла сорочка. Це один з найдавніших та найпоширеніших видів народної творчості.

Вишиванку називають оберегом тому, що з давніх часів вважалося, що вишиті на них символи можуть відганяти злих духів, захищати від нечистої сили. Вишиванка була невід ємним елементом національного вбрання українців. В кожній хаті обов’язково була вишиванка, вона є символом чогось вічного. Український народ передавали як реліквії дітям, внукам, правнукам з покоління в покоління.

Вихователь.- А це що таке?

Діти. – Віночок.

Вихователь.-Катрусю, чи не розкажеш нам які квіти ти вплела, які стрічки ти пов’язала.

Дівчинка Катруся. – Віночок – є частиною українського національного вбрання. З давніх- давен всі дівчатка носили віночки, бо це є оберіг, що знімає біль та береже волосся. Кажуть, що віночок оберігає дівчаток від усього злого. Плетуть віночок із ромашки білої – лікує від різних хвороб; маку –символу краси; незабудок та барвінку, які поліпшують зір і дають силу; волошки синьої, яка означає чисте небо, вона дає силу та здоров’я; чорнобривців вплітають, щоб голова не боліла, і щоб дівчинка була чорнобровою.

До віночків чіпляли стрічки. А стрічки теж не прості. Кожна стрічка має своє значення.

Першою у вінку посередині в’язали світло-коричневу стрічку. Вона вважається символом землі-годувальниці. Побіч від коричневої в’язали жовті, що символізують сонце. Далі – світло-зелена та темно-зелена – символ краси та молодості, синя та блакитна – символи води та неба. За блакитною стрічкою слідувала оранжева – символ хліба, фіолетова – символ мудрості, малинова – символ щирості та привітності. Останніми в’язали рожеву стрічку – символ добробуту та багатства.

- А ще я з дівчатами грала в гру « Віночок».

Діти. – А ми теж знаємо цю гру.

Продавець.- Ну що пограємо!

Діти. – Так!

( проводиться гра « Віночок»)

Продавець. – За чудову з вами гру я дарую вам рушник, вишиванку і віночок.

Діти. – Дякуємо!

Вихователь. – Діти, а що пропонує нам інший продавець?

- А дізнаєтеся ви про це, коли відгадаєте загадку.

Сам не їм,

А всіх годую (ложка)

Буваю глибока, буваю мілка,

Буваю велика, буваю мала,

То борщику, то кашки повна ( тарілка)

Діти.- Посуд.

Вихователь – Правильно посуд.

- А який посуд ви знаєте? (діти називають посуд).

- Подивіться, що пропонує продавець.

-Чи є такий посуд у вас вдома? ( відповіді дітей).

- Так цей посуд зараз використовують рідко, бо виготовляли його і користувалися ним наші бабусі та прабабусі.

Вихователь. Сьогодні ми поговоримо про давній посуд.

У давнину, коли ще не було заводів і фабрик, посуд не купували у крамницях, а виготовляли для себе миски, горщики, глечики та інший посуд вручну. А щоб він був привабливим, оздоблювали його візерунками. Посудом з глини люди користувалися в повсякденному житті. Людину, яка виготовляла цей посуд називали гончарем, а ремесло-гончарством. Гончар замішував глину та формував посуд. Потім посудину запікали в спеціальній печі. Після того, коли він запікався і ставав міцним, його розмальовували різноманітними візерунками.

- Ось давайте його і роздивимося: це глечик

- Якого він кольору?

- Чим він оздоблений?

- Пригадайте з чого він виготовлений? (з глини)

- Скажіть, який глечик? ( блискучий, розписаний, український, казковий, красивий, старовинний).

- Згадайте, будь-ласка, у якій казці герої використовували глечик. («Лисичка і Журавель»).

- Кого пригощали з глечика? (Лисичку)

- А Журавля Лисичка з якого посуду пригощала ?( з тарілки)

Глечик використовувався для зберігання молока, сметани. Продукти довго залишалися свіжими.

- А це, діти, горщик. В ньому готували перші страви. Подивіться чи намальовано щось на глечику?( різні візерунки: смужки, хвилясті і прямі лінії, крапочки, квіти і ягідки)

- А хто знає потішку про горщик?

Діти.- Іди, іди дощику,

Зварю тобі борщику

В глиняному горщику

Вихователь. – А це, що за посуд? (тарілка)

-Якої вона форми?

- А який посуд має теж круглу форму? (миска). А ось мисочка. Вона глибока, має вінця високі, широкі, кругленькі, дуже зручна. Смакують страви холодні і гарячі.

- Якого вона кольору?

- Вона глибока чи мілка?

- Давайте пригадаємо потішку, в якій ідеться про миски.

Кицю Муро, де ти була?

У бабусі,

Що робила?

Миски мила.

Вихователь.- А ось подивіться сюди. Це макітра, зроблена з глини.

- Якої вона форми?

- Так, вона круглої форми, глибока. В ній тримали вареники, пиріжки, кутю на Святвечір. І вареники і пиріжки, кутя довго залишаються теплими і смачними. А ще в макітрі товкли часник з салом, щоб заправити борщ. І тоді він стає дуже смачним.

- А це куманець – традиційний український святковий посуд для напоїв.

- На що схожий куманець? ( на великий бублик з носиком і ручкою).

Наливали в куманець узвар. Який це напій? ( компот із сушених фруктів).

Вихователь. - Діти, а як ви вважаєте, важка праця у гончаря?

Діти. - Нелегка.

Вихователь. – Так дійсно, нелегка це справа. Дуже багато вона потребує терпіння і вміння для того, щоб отримати такий гарний посуд.

Вихователь.- Діти, а хто знає що це за предмет?

Діти. – Ложка.

Вихователь. – Так, це дерев’яна ложка.

Дерев’яний посуд за своєю різноманітністю ніколи не поступався керамічному. Найчастіше це були ложки, тарілки, миски. Їх виготовляли вручну, оздоблювали їх гарним візерунком. Майстра, який виготовляв діжки, дерев’яні відра називають бондарем.

Техніка виготовлення такого посуду передається від покоління до покоління. І в наш час є такі майстри, як гончарі та бондарі.

Вихователь.-Ой, щось продавець засумував.

- Що трапилося?

Продавець. – Та поки я везла на ярмарок посуд на возі, колесо відпало і посуд розкотився. Прошу вас допомогти мені навести лад.

Дидактична гра « Розклади посуд»

Вихователь.- Діти, ми лад у посуді навели. А чи звернули ви увагу, що посуд неоздоблений.

- А чи бажаєте ви навчитися як справжні майстри розписувати посуд.

Діти.- Так!

Вихователь.- Ось подивіться як розписала глечики я.

- Чим прикрасила цей глечик?

- Що це?

- Якого кольору?

- Де розміщений візерунок?

-Як ви гадаєте, чим розписаний глечик? (фарбами, пензликами)

-Так, але сьогодні ми не будемо використовувати пензлик, бо у нас є чарівні, умілі, рученята.

Пальчикова гімнастика « Ми гончарі»

Гончарями щоб нам стати,

Треба пальці розім’яти

Щоб був кращим подарунок

Намалюймо візерунок

Вихователь. – Діти, скажіть мені, будь ласка, чи майстри можуть у такому святковому одязі виконувати роботу?

Діти. – Ні.

Вихователь. – То і ми з вами святковий одяг не будемо забруднювати.

Підкотимо рукава. І вдягнемо спеціальний одяг.

(діти одягають спеціальний одяг)

Вихователь.- Подивіться, як я буду розмальовувати посуд.

Я беру вказівний палець, занурюю фалангу пальця у фарбу.

-Якого кольору? (червоного)

Притуляю палець з верхнього краю глечика і проводжу не відриваючи пальця пряму лінію. Якщо фарби не вистачило то набираю ще.

- Якою фарбою я намалювала пряму лінію?

Тепер набираю ще фарби, відступаю вниз і посередині малюю не відриваючи пальця ще одну лінію. І ще одну пряму малюю відступивши униз. Все цією фарбою я більше працювати не буду, тому витираю палець вологою серветкою.

Беру іншу фарбу.

- Яку я взяла фарбу? (жовтого кольору)

Теж занурюю палець у фарбу і малюю крапки кінчиком пальця поміж прямими лініями. Притулила, прибрала, відступила…

Витираю палець вологою серветкою. Беру іншу фарбу.

- Яку я взяла? (зеленого кольору)

Занурюю фалангу пальця у фарбу зеленого кольору і малюю внизу листочки. Притулила, прибрала… Все.

Ну що мої майстри, приступимо до роботи.

( робота дітей)

Розгляд дитячих робіт.

Підсумок.

Отже, діти сьогодні ми з вами говорили про український національний посуд. Згадали про нього загадки, потішки. Все це надбання нашого українського народу, яке ми повинні шанувати.

- З яким посудом ви познайомилися?

-Що найбільше вам сподобалося?

Вихователь.- Діти, а ви знаєте, що на ярмарку не лише купують і продають, а й частують смачно.

( Чарівна макітра приготувала для дітей смачні вареники).